Бизнес сообщество

ЗМІСТ

1. Організація праці у сфері
менеджменту

2. Види систем організації праці

3. Характеристики та параметри
трудових процесів

4. Контроль якості та ефективності в
системі організаційного менеджменту

5. Висновки

1.   Організація праці у сфері
менеджменту

ОПМ є складовою частиною організації трудової діяльності
людей.

Чинники ОПМ

1.   Рівень організації.

2.   Ступінь застосування
новітніх досягнень
науки і техніки.

3.   Національні й духовні
особливості.

Під ОПМ слід
розуміти проектування, запровадження і безперервне
вдосконалення всього процесу управління колективом підприємства.

Задачі праці
менеджера:

1) економічна
(направлена на гнучке, системне управління колективом з метою досягнення
конкурентних переваг та високих господарських і фінансових результатів);

2)
психофізіологічна (всебічне оздоровлення,
забезпечення умов праці, які дають змогу поліпшити здоров’я і працездатність
колективу);

3) соціальна (всебічний розвиток особистості керівника, підвищення його кваліфікації,
використовування різних форм матеріального і морального стимулювання).

Принципи, на основі яких здійснюється
організація праці менеджера:

а) оптимальність
(зі збільшенням результатів зменшуються витрати);

б) плановість;

в) науковість
(вдосконалення діяльності);

г) комплексність (сукупність і взаємодія всіх сторін управлінської
діяльності);

ґ) нормативність;

д)зацікавленість і відповідальність (моральне й матеріальне
стимулювання);

е)
взаємодопомога.

До основних напрямів праці менеджера належать:

·    
удосконалення
форм розподілу і кооперації праці, раціональне
використовування кадрів;

·    
поліпшення організації робочих місць;

·    
раціоналізація
прийомів і методів праці;

·    
поліпшення умов праці;

·    
удосконалення
організації інформації;

·    
удосконалення
нормування і стимулювання праці;

·    
удосконалення
підготовки і підвищення кваліфікації керівника;

·    
творче
ставлення до праці.

Раціоналізація
праці в органах управління припускає створення
таких умов, за яких кінцева мета управління досягається з якнайменшими затратами праці.

До плану
організації праці (технічного розвитку та організації виробництва) входять:

1) прогресивні методи і прийоми праці;

2) нормування і
оплата праці;

3) матеріальне й моральне стимулювання;

4)умови праці (організація праці й
відпочинку, санаторно-гігієнічні заходи, технічна естетика);

5) розподіл праці;

6) організація робочих місць;

7) обслуговування
робочих місць;

8) дисципліна праці;

9) підвищення
кваліфікації та культурного рівня працівників.

Основним
критерієм оцінки ефективності праці керівника є
результати праці колективу в цілому і кожного
співробітника, зокрема.

Даючи оцінку
праці керівника, не можна обмежуватися тільки
виробничо-економічними характеристиками праці, оскільки потрібно враховувати
показники життєдіяльності колективу, тобто соціально-психологічні показники: збіг
дій формального і неформального лідерів, згуртованість, психологічний клімат.

2. Види систем
організації праці

Елементи систем
праці можуть створюватися за такими принципами:

а) предметний (предмет праці);

б) функціональний;

в) технологічний
(технологія переробки початкових компонентів).

Елементи праці в
суб’єкті управління:

·    
контролюючий
орган – облік і реєстрація параметрів праці;

·    
задаючий
орган – формування норм, стандартів, нормативів, технічних умов, що визначають
зміни параметрів праці;

·    
регулюючий
орган – підтримка параметрів праці в заданих межах і
умовах.

Елементи об’єкта управління:

·    
предмет
праці – матеріальні ресурси, виготовлені людиною, використані в процесі праці;

·    
засоби-знаряддя
праці, механізми, організаційна техніка, засоби електронної обробки і передачі
даних;

·    
праця –
доцільна діяльність людини (рис.1).

Рис. 1
Організація праці менеджера (ОПМ)

Зв’язки в системі
ОПМ:

·    
функціональні
внутрішні зв’язки (забезпечують взаємодію елементів системи праці);

·    
інформаційні
зв’язки (регулюють вхідну і вихідну інформацію);

·    
речові або матеріальні зв’язки (вхідні ресурси-матеріали, деталі, засоби,
паливно-енергетичні ресурси).

Крім того, в
системах менеджменту розглядаються зв’язки (відносини),
що виникають у процесі праці:

·    
ієрархічні;

·    
відносини
людини і праці;

·    
сили дії.

Відповідно до
розвитку економічних відносин змінюються види управління працею (табл. 1).

Таблиця 1 Види управління працею

3. Характеристики та параметри трудових
процесів

Процес –
просування, сукупність послідовних дій, явищ для досягнення результатів або
розвитку чого-небудь.

Трудовий процес –
діяльність менеджера, працівника, направлена
на видозміну і пристосування засобів і предметів праці для досягнення цілей
системи.

Принципи
організації трудових процесів:

а) пропорційність
(усі учасники мають однакову трудову здатність,
відсутність затримок процесів і простоїв агрегатів);

б)спеціалізація (форма розподілу праці, відбиває
повторюваність трудових процесів);

в) прямоточність
(відсутність зустрічних потоків елементів праці);

г) ритмічність (характеризує випуск продукції за певний час);

ґ)економічність (раціональне і безвідходне використовування
елементів праці);

д) профілактика (обслуговування трудових процесів для попередження
відмов);

ж) безперервність (попередження простоїв);

з) паралель (поєднання трудових процесів
у часі).

Методи
організації трудових процесів (ОПМ) з урахуванням поєднання
їх в часі:

·    
послідовний;

·    
паралельний;

·    
змішаний;

·    
комбінований;

·    
синхронний.

1) технологічні чинники праці:

n – кількість
трудових
процесів;

N –
програма випуску;

П – кількість виробів у товарному комплекті;

Qi – трудомісткість i-го процесу;

Rij – кількість j-го виду ресурсів на i-му процесі;

Іij –
інтенсивність споживання ресурсів:

де Т – час
випуску продукції;

Розрізняють 3
групи параметрів (табл. 2):

Таблиця 2 Форми ОПМ

2) просторові:

j= I – m ,

де m – кількість фронту робіт;

І – номер фронту
робіт;

3) часові:

Т_ц –
час циклу, проміжок часу на випуск готової продукції при виконанні комплексу
процесів;

Т_i – тривалість i-го процесу;

T_ij – ритм i-го процесу на j-му фронті робіт;

К_i, _i+1 – крок процесу, проміжок часу між початками суміжних процесів;

A_i, _i+1 – темп процесу,
проміжок часу між закінченнями суміжних процесів.

де F – фундація
часу на виконання замовлення, завдання;

N – програма випуску виробів.

Параметри –
величина, що характеризує властивість процесу, може бути кількісною та якісною.

4. Контроль
якості та ефективності в системі організаційного менеджменту

Контроль –
процес, направлений на попередження проблем і
забезпечуючий досягнення цілей організації шляхом установлення стандартів
праці, вимірювання параметрів процесів, порівняння їх із заданими і проведення
коригувань за відхиленнями.

Напрями
контролю в ОПМ:

·    
виконання завдань і робіт виконавцями;

·    
якість
роботи персоналу;

·    
хід
трудових процесів і дотримання технології;

·    
якість і
надійність товарів, що випускаються, продуктів,

·    
послуг.

Принципи контролю
менеджера:

1) усування
невизначеності;

2) попередження
криз, неусувних явищ;

3) аналіз відмов, простоїв, помилок;

4) поширення
трудового досвіду;

5) комплексність;

6) широта – на всіх етапах, фазах трудового процесу.

Види контролю:

а) попередній;

б) поточний;

в) заключний.

Якнайповнішою за
обсягом є японська система контролю якості, що
являє собою 7 рівнів:

·    
контроль продукції, робіт, послуг;

·    
контроль початкової сировини;

·    
якість трудових процесів;

·    
рівень затрат і витрат;

·    
якість системи управління;

·    
якість
задоволення потреб;

·    
якість
задоволення вимоги індивідуального споживача.

5. Висновки

1.  
Організація
праці менеджера є невід’ємною складовою організації трудової діяльності, що
підпадає під вплив ряду чинників, має певні задачі та потребує використання
вдосконалених форм розподілу й кооперації праці.

2.  
Основні
принципи, за якими створені елементи системи праці, поєднуються за допомогою
зв’язків (відносин) в управлінні.

3.  
Контроль
якості та ефективності в системі ОПМ потребує вимірювання параметрів трудових
процесів та дотримання принципів контролю.

ЛІТЕРАТУРА

1.        
Аверченко
Л.К. Психология управления: Курс лекций. Новосибирск: Новосиб. гос. ун-т, 2008.
– 256 с.

2.        
Беклешов
В.К., Завлин Г.Н. Нормирование научной организации труда. – М.: Экономика,
2008. – 234 с.

3.        
Белланже
Лионель. Переговоры: Пер. с фр. – СПб.: Нева, 2002. – 128 с.

4.        
Бройдо
В.Л. Офисная техника для делопроизводства и управления. – М.: Филинъ, 2009 –
245 с.

5.        
Васильченко
Ю.Л. Механізми часу. – К.: Наша культура, 2008. – 220 с.

6.        
Вудкок
М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер (для руководителя-практика). – М.: Дело,
1997. – 320 с.

7.        
Гамаюнов
В.Г. Организация труда менеджера. – Харьков: Основа, 2009. – 396 с.

8.        
Герчикова
И.Н. Менеджмент. – М.: ЮНИТИ, 2007. – 586 с.

9.        
Гибсон
Дж.Л., Иванцевич Д.М., Доннелли Д.Х. Организация: поведение, структура,
процессы: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М,

10.     
2006. –
662 с.

11.     
Дмитренко
Г.А., Якимчук В.В. Реструктуризация организаций: оценка управленческого и
инженерного труда. – К.: Либідь, 2007. – 112 с.

12.     
Довгань
Л.Є. Праця керівника, або практичний менеджмент. – К.: ЕксОб, 2008. – 384 с.

13.     
Дон
Фуллер. Управляй и подчиняйся. – М.: Фонд экономики и менеджмента, 2007. – 344
с.

14.     
Друкер
П.Ф. Эффективное управление: Пер. с англ. – М.: ФАИР-пресс, 1998. – 506 с.